Стратегічний аналіз Баррі Айхенгріна
категория: Экономика
Баррі Айхенгрін застосував характеристики стратегічного аналізу в своїй більш пізній роботі стосовно міжнародної координації по відношенню до фінансової історії в міжвоєнний період. Айхенгрін розробив спрощену модель двох країн золотого стандарту в міжвоєнний період, що показала чіткі переваги координованих дій, а також пояснила чому результатів від кооперативних рішень так важко досягти. Модель показала короткострокову мінливість, чуттєвість коефіцієнту від банківських ставок та чудову мобільність капіталу. Айхенгрін вважав, що кооперативна поведінка домінує над некооперативною поведінкою Неша, тому що завдяки їй можна швидко досягти цілей, пов’язаних із золотом та цінами. Обидві країни виграють, якщо одна країна рухається від рівноваги Неша до лідерської позиції Стакелберга, при цьому країна-послідовник отримує більше, ніж країна- лідер. ¬¬¬¬¬Кожна країна намагається грати в гру «курчата», змушуючи іншу сторону прийняти роль лідера. Айхенгрін інтерпретував цю модель в світлі міжвоєнних спроб кооперації, що бере свій початок з Генуйської Конференції 1922, що призвела до Трьохсторонньої угоди, укладеною між Британією, Францією та США 1936 році.
Документ Маркуса Міллера та Марка Салмона був єдиним, що піднімав проблему часової послідовності, яка обговорювалася, коли уряд зрікся своїх попередніх політик. Щоб переконатися, що політики були часово послідовними, Міллер та Салмон припускали, що творці політики брали реальний обмінний курс валют, який встановлювала політика на той момент. Це, згідно авторам, пояснювало, що відбудеться, якщо влада втратить свою репутацію і ринки відмовляться довіряти офіційним оголошенням. В рамках встановлених правил часової послідовності, вони розробили оптимальні рішення для відкритих ігор Неша, де кожна країна брала до уваги шлях політики іншої країни, та закритих ігор Неша, де правила політиків беруться до уваги та порівнюються з кооперативними рішенням
|
