Резолюції щодо координації
категория: Экономика
Єдиною резолюцією, щодо політики координації, яку прийняли всі учасники була та, що стосувалася загальних умов. Доки велися перемовини про консультації та співпрацю, формально жодного механізму для їх здійснення на практиці запропоновано не було. Тому, Банк Англії зібрав ранні збори центральних банкірів, щоб підготувати впровадження цих дій. Супутня резолюція попереджала, що успіх будь-якого з запропонованих планів можливий за умови участі в ньому США. Судячи зі слів Фінансової Комісії кожна з схем для стабілізації цін «може бути повністю ефективною без політики координації між Європою та США, чия співпраця буде лише вітатися». 34
Не існувало жодного питання економічних витрат некооперативної поведінки, яке було б чітко зрозумілим в 1922 році. Дозвіл центральним банкам вступати в конкурентну боротьбу за золото розглядався як загроза дефляції на світову економіку та як затримка відродження економік після війни. Багатосторонні перемовини розглядалися як найбільш ефективний засіб для досягнення згоди щодо розподілу резервів. Було зовсім неясно як згода в цих питаннях може співіснувати з національною автономією в питаннях стосовно стабілізації обмінних курсів, або того, як ці благородні пориви можна реалізувати. Учасники Генуйської Конференції не могли дійти згоди стосовно того, як саме повинна кооперація застосовуватись на практиці, але вони зійшлися в тому, що до вирішення міжнародних фінансових проблем потрібно підходити кооперативно.
Сучасні спроби встановити рамки для кооперації свідчать про надмірні амбіції. На здивування учасників, наступний крок в процесі, в основному це були пропозиції зустрічі центральних банків, так ніколи і не був реалізований. Банк Англії взяв на себе ініціативу обговорити проведення таких зустрічей з Федеральною Системою Резерву, чия участь підтримувалася департаментом США. Як тільки Комітет Казначейства Банку Англії затвердив попередню розробку Нормана та Бенджаміна Стронга, зустріч здавалася неминучою. 35 Однак, спроби скликати збори зустріли опір політиків. Тому довелося обмежитися тими питаннями, що були висунуті на конференції. Франція уникала участі до тих пір, доки питання Компенсації боргів не було виключено з порядку денного. Америка заперечувала тому, що вважала, що відчутного прогресу не можливо буде добитися без розгляду проблеми Компенсації. Восени 1922 року Британія послала до Вашингтону делегацію, щоб обговорити питання боргів, таким чином участь Банку Англії в цих переговорах знову відклала зустріч центральних банків. Захват Францією річки Рур в 1923 році поставив під сумнів участь Німеччини, а фінансові труднощі Австрії та Угорщини знову стали причиною затримки. До літа 1923 року бажання скликати зустріч центральних банків майже зникло. Хоча це й не означало кінець фінансової співпраці, але призвело до обміну між центральними банками на двосторонній основі. 36
Невдала спроба Генуйської Конференції визначити рамки міжнародної політики кооперації призвела до того, що більшість із засторог, що висували фінансові експерти, таки трапилися. Не існувало ніяких санкцій, які могли б завади урядам провести стабілізацію по паритетах, що збирає урожай зміщеного обмінного курсу. Не було також ніякого механізму, який би примирив конкуруючі цілі національної влади, та не допустив, щоб центральні банки вступали в конкурентну боротьбу за золото. Некооперативна поведінка в рамках міжвоєнного золотого стандарту невдовзі стала очевидною.
|
