Пропозиції конференції
категория: Экономика
Грошові пропозиції, що обговорювались в Генуї були висунуті Британією. Розробляючи пропозиції, Британія опиралась на Першу Тимчасову Доповідь Комітету в Кунліффі та таланти своїх економістів: відомого Ральфа Хавтрі, який з 1919 року був Директором відділу Фінансових Запитів Казначейства. 29 Численна кількість пропозицій Конференції містила рекомендації Комітету в Кунліффі, включаючи пропозицію в цілях фінансової стабільності знову повернутися до золота. 30 Відродження золотого стандарту вимагало збалансування урядових бюджетів, ізоляції центральних банків від тиску стосовно розширення кредитів для урядових структур, консолідування національних боргів. Ці ідеї не були оригінальними. Більш оригінальною була пропозиція Комітету в Кунліффі стосовно економії на попиті для грошового золота: сюди входить ліквідація внутрішнього коло обігу золотих монет, концентрація золота в центральних банках, використання монет та злитків золота домашніми резидентами для експорту лише з дозволу влади. Обмежуючи використання золота в міжнародних розрахунках, Комітет в Кунліффі та Британська делегація в Генуї сподівалися мінімізувати конкуруючий попит на резерви. Британські пропозиції були роздані іноземним урядам в лютому 1922, а в березні експерти з Бельгії, Франції, Італії та Японії зустрілися з британськими представниками в Лондоні для їх обговорення. Всі ці пропозиції були прийняті лише з незначними поправками Фінансовим Комітетом Генуйської Конференції в квітні та самою Конференцією в травні. 31 Генуйські резолюції містили ряд пунктів, розроблених для полегшення переходу до золота. Сюди входить рекомендація, що уряди з суттєвим обезціненням валют можуть робити обмін по більш низьких курсах. Сторони дійшли висновку, що вони забезпечили ідеальну основу для стабілізації, експерти вважали, що країни з довготривалою інфляцією повинні уникати виробничих затрат, пов’язаних з відновленням довоєнного рівня цін. Більше того, вони прийшли до висновку, що країни будуть серйозно обтяжені зростаючою фактичною величиною внутрішнього боргу, що стане результатом суттєвого зниження цін. 32 Творці політики намагалися провести стабілізацію по ставках, близьких до вже існуючих. По суті, для функціональності міжвоєнного золотого стандарту не існувало ніяких санкцій, які б завадили урядам вступати в конкуренцію.
Резолюції Генуї також містили пропозиції економити на використанні золота. Обмеження, запропоновані Комітетом в Кунліффі були дещо змінені з ціллю відповідати тому, що про це думали британські експерти. Резолюція №9 стосовно валюти, прийнята Фінансовою Комісією, закликала уряди встановити механізм для мінімізації потреби в золоті шляхом «підтримки резервів у формі іноземних балансів, таких як золотий стандарт обміну, міжнародна клірингова система».
Це було пов’язано з тим, що було піднято питання політики координації. Влада грошової системи закликала координувати свої попити на золото, уникати широких коливань внутрішніх цін, що може призвести до «одночасної та конкурентної спроби ряду країн зберегти свої металеві запаси»33 . Однак, центральні банки спершу намагалися утримуватися від конкурентної боротьби за золото. Пропозиції для міжнародної кооперації були передбаченням встановлення центральних банків там, де вони не існують, та їх ізоляцією від політичного впливу та контролю. Генуйські країни з майже стабільними валютами закликали прийняти інституційні заходи подібні до тих, які Ліга Націй запропонувала для подолання гіперінфляції
|
