Приклади невдалої кооперації
категория: Экономика
Міжвоєнний період також наводить однаково невтішні приклади провалу кооперації та затрат. Короткий термін та раннє припинення міжвоєнного золотого стандарту призвели до неможливості більшості учасників ефективно координувати свої дії. Основний приклад, що ілюструє провал – це невдала спроба країн в центрі гармонізувати вибір своїх паритетів. Це стосується ситуації в Великобританії, де переоцінка фунту стерлінгу призвела до небувалого рівня безробіття та зниження експортної торгівлі; та Франції, де недооцінка франку призвела до довготривалого економічного росту та ізоляції від негативного впливу Великої депресії аж до1931 року. Ще одним наслідком конкурентного дисбалансу став нерівномірний міжнародний розподіл золота. Такі нації як США та Франція, міжнародні конкурентні позиції яких були досить сильними, стали вимагати та утримувати велику частину золота, залишивши такі країни як Великобританія захищати конвертацію своїх валют на основі незначних резервів. Ще одна ідентифікація нездатності координувати політику – широко розповсюджена невдала спроба грати по правилам гри золотого стандарту; центральні банки вичистили міжнародні резерви та не змогли встановити облікові ставки у відповідь на зовнішній тиск.
Дана сторінка відображає новий погляд на фінансову історію міжвоєнного періоду щоб побачити, яке світло проливає даний досвід на сучасну суть політики координації. Після вивчення літератури та історичних передумов, розповідь можна розділити на три частини. Перша частина вивчає роль політики координації як цілком передбачуваної сучасниками на початку періоду. За приклад можна взяти Економічну та Фінансову Конференцію в Генуї 1922 року. Ми можемо стверджувати, що в двадцятих роках всі вже чітко розуміли переваги політики координації, але політичні розбіжності у поглядах завадили встановити механізм для кооперативної дії. Натомість, творці політики притримувалися некооперативних стратегій в рамках міжнародного золотого стандарту.
Друга частина розглядає вплив некооперативної поведінки в той час, коли золотий стандарт знову став використовуватися. Пояснення такого впливу вимагає чіткої моделі. Також ідея стратегічної поведінки, висунута національною владою, є повністю несумісною зі стандартними моделями використання золотого стандарту. Ось чому аналіз вимагає розробки альтернативної моделі міжвоєнного золотого стандарту. Хоча наведена нижче модель дещо схожа з попередніми інструментами, що використовувалися для аналізу оцінки золотого стандарту, вона чітко відображає не лише переваги координованих дій, але й висуває пояснення того, чому так важко досягти кооперативних рішень.
Остання частина стосується питання того, які саме основні учасники притримувалися некооперативних стратегій. Уроки міжвоєнного золотого стандарту, так як вони розумілися сучасниками знайшли своє відображення в наступних спробах реконструювати міжнародний грошовий порядок: Трьохстороння Грошова угода була укладена між Британією, Францією та США в 1936.7 Умови Трьохсторонньої Угоди були схожі з умовами Генуйської Резолюції 1922 року. Чим вони відрізнялися, так це відсутністю сприятливих посилань на фіксовані паритети та стандарт обміну золота. Також вони відрізнялися більш тісним спектром питань для співпраці.
Разом зі зниженням політичних перепон кооперацію було включено до Трьохсторонньої Угоди. Таким чином, історія міжнародної фінансової співпраці в міжвоєнний період проливає світло не лише на раціональність політики координації, але й на обставини, сприятливі для її застосування.
|
