Моделі політики координації
категория: Экономика
Що ще у нас залишилось, окрім нових інструментів? Мені здається для відповіді, нам потрібно повернутися назад і розглянути моделі. Дійсно, немає сенсу багато говорити про технології, як зауважив Мет Канзонері, і економісти і уряд не погодилися не лише з розмірами, але й характеристиками зовнішніх ефектів різних політичних дій в моделях мульти-країни.
Три короткі точки зору щодо моделей. Перша, вони не відслідковують обмінний курс в часовому горизонті, що має відношення до створення макрополітики. Більше того, я підозрюю, що потенціал для стабілізації спекуляції по відношенню до 3-5 річних циклів зменшується. Якщо це так, то обмінний курс буде змінюватись більше по відношенню до змін в грошовій та фіскальній політиці, ніж у минулому – і, як наслідок, більше, ніж цього ми очікуємо від моделей.
Друга, моделям потрібно діяти більш однозначно і емпірично з поверненням боргів, як національних, так і міжнародних. Як уряд може зібрати борги на місці, до того як вони почнуть впливати на обмінний курс? Як країна може повернути борги, до того, як вони почнуть впливати на обмінний курс?В багатьох випадках, наприклад в США, ми можемо бачити, що причини лежать поза горизонтом політики моделювання. Але це може бути і правдою у випадку, коли проміжки часу довгі, нерозумно ігнорувати їх під час дій, направлених на оптимізацію національних та міжнародних макрополітик.
Третя, я відношусь з підозрою до моделей, що можуть допомогти розплатитися повністю з країною, щоб експортувати інфляцію через завищений обмінний курс і потім, пізніше зробивши її реімпорт, коли курс знизиться до рівня рівноваги. Я також переконаний, що така недооцінка нанесла структурі та динаміці економіки збитки відносно подовженого періоду зміщення.
Окрім вдосконалення моделей, що можна зробити ще? Немає сенсу розглядати систему, яка базує свої політики на різних моделях, а потім дивитися що стається з благоустроєм країни, згідно її віддання переваги, в залежності від того, яка модель вважаться правильною. По-друге, може бути корисним поширити роботу Закса на країни, що віддають перевагу, щоб перевірити яка їх часова послідовність і який мінімальний необхідний рівень міжнародної послідовності (всі країни не можуть мати тіньові ціни на іноземний обмін вище одного – принаймні на довго). Такі роботи повинні щонайменше демонструвати як по суті нестабільні сучасні політики взагалі існують. Але звичайно ж, довгострокові цілі повинні розвивати більш реалістичні моделі стосовно того, як світ працює, покладаючи на них функцію віддання суттєвої переваги в умовах зростання тіньових цін, інфляції та іноземного курсу (дозволяючи існувати різниці в національних уподобаннях так довго, скільки вона існувала в міжнародній послідовності), а вже потім оптимізувати інструменти, щоб показати, що від макрополітики координації можна отримати значні доходи.
Це може прозвучати неймовірним, але я настроєний не менш песимістично, ніж Дік Купер – по досить сумній причині. Особисто я вбачаю майбутнє таким, що, якщо використовувати його аналогію, то – ми знаходимося на порозі серйозної епідемічної економічної холери. Якщо я маю рацію, то все, що ми робимо потребує набагато більше практики, ніж ми маємо на даний момент. США потопає в проблемах, і є набагато більш залежною від іншої частини світу, ніж самі це усвідомлюють.
Історія вчить нас, що лише тоді, коли США переконані в тому, що щось негаразд з міжнародною економічною системою, то так воно і є насправді.
|
