БЕРРІ АЙХЕНГРІН (Погляд на золотий стандарт)
категория: Экономика
БЕРРІ АЙХЕНГРІН (Погляд на золотий стандарт)
«Впровадження валютної реформи значно полегшиться, якщо між центральними емісійними банками та банками, що регулюють кредитну політику в декількох країнах,буде продовжуватись кооперація. Така кооперація центральних банків, не обов’язково в рамках Європи, надасть можливості для координації її політики, не обмежуючи при цьому свободу декількох банків»
(З Резолюції №3 Доповіді Фінансової
Комісії Генуйської Конференції, 1922).
В часи золотого стандарту, як іноді кажуть, міжнародна політика координація була спірним питанням.1 Популярні думки більше були схожі на карикатуру, ніж на детальний аналіз, що змальовував золотий стандарт як надзвичайно важливий механізм для координації дій національних органів влади. Політики можна було так легко примирити тому, що ті, хто відповідав за їх формування, незалежно від національності, вірили в збалансовані бюджети та в спільну важливу ціль: захист внутрішньої валютної ціни на золото. Коли центральні банки втручалися в фінансові ринки, вважалося, що вони робили це автоматично, порушуючи правила гри, за умовами якої вони могли лише підсилювати вплив на внутрішні гроші та умови платежів кредитних ринків. Наприклад, центральний банк, втрачаючи свої резерви, підвищує свою облікову ставку, в той час як центральний банк, що накопичує резерви, буде знижувати свою облікову ставку, таким чином, впливаючи один на одного, вони вирівняють зовнішній баланс. Грошова політика за часів золотого стандарту стала улюбленим прикладом тих, хто схиляється до думки, що політика міжнародної координації може багато чого досягти за умови основаного на правилах режиму, ніж в умовах вільного прийняття рішень. Облікові ставки мали тенденцію рухатись разом, а не так, як їм це приписували «правила гри». 2 Центральні банки спустошували міжнародні надходження золота набагато частіше, ніж намагалися посилити свій вплив на внутрішні ринки.3 Ці та інші дії були схожі на некооперативну гру, в якій учасники частіше сприяють спустошенню, ніж накопиченню резервів один одного. Час від часу центральні банки та уряди намагалися кооперативно досягти вирішення своїх проблем, таких як перемовини щодо товарообігу, помітка золота або поширені міжнародні позики.4 Центральні банки та уряд особливо чітко усвідомлювали взаємозалежність між ними в ті моменти, коли не могли досягти успіхів в кооперації своїх дій.
Наївний погляд на часи золотого стандарту в кращому випадку є однобоким, а в гіршому таким, що вводить в оману. Різноманітні дії центральних банків припускають, що їхні цілі не так вже й легко примирити з допомогою системи золотого стандарту.
|
