Причини проблем в політиці координації
категория: Ваш интерьер
Ми вивчали складнощі в координації макроекономічної політики, причини таких складнощів слід відмітити. Я повернуся до проблеми громадського здоров’я, щоб показати контраст. Перша з причин, типова – не завжди, але типова – розбіжності в економічних поглядах, прогнози на майбутнє. Такі розбіжності часто відображають більш глибоке переконання оглядачів. Без згоди в економічних питаннях важко координувати політику.
По-друге, часто так трапляється, що не буває згоди в цілях. Доцільніше буде досягти компромісу, тому що згода в цілях необов’язкова для отримання прибутків від кооперації. Але існують глибокі філософські відмінності в питанні щодо ролі уряду, або рівня втручання, прийнятних для приватних ринків, тоді кооперація стає особливо важкою темою для урядів. Більш серйознішим за розбіжності в цілях є те, що уряди фактично не знають своїх цілей до тих пір, доки їм не доводиться здійснювати вибір серед важких альтернатив.
Роберт Путнам, гарвардський політичний вчений, який провів детальне вивчення економічних самітів, зробив цікавий висновок, що найбільш успішними самітами, включаючи саміт Бонну та особливо успішний саміт Венеції, були саміти, де суттєві розбіжності існували в середині урядів, а не між урядами. Через це можливо створювати форми коаліцій між урядовими гілками, серед різних партій в рамках уряду, з ціллю підштовхнути якусь конкретну гілку. На противагу, в тих випадках, коли уряд чітко знає чого саме він хоче, було набагато важче досягти згоди серед урядів. Це цікавий та далекоглядний висновок. Більш загальний висновок – уряди не знають про свої цілі до тих пір, доки обставини не вимусять їх приймати рішення.
По-третє, що особливо важливо для професії економіки, не існує чіткої згоди щодо, як я називаю, кінцевих можливостей взаємостосунків, або «технології» політики – механізму, за допомогою якого відбувається вплив конкретного рівня політики на конкретно визначену ціль. Зараз ми більш розгублені в макроекономіці, ніж були десять років тому. Вчора ми чули погляд Пета Мінфорда стосовно того, як працює економіка, і який радикально відрізняються від інших точок зору. Сучасні економісти часто не можуть навіть погодитись в тому, як конкретні інструменти політики впливають на різноманітність цілей. Ці гострі розбіжності щодо кінцевих можливостей взаємостосунків роблять кооперацію макроекономічної політики неможливою.
Я зосереджую вашу увагу на останніх невизначеностях, продемонстрованих тут: опис Генрі Валіка, повноцінного члена нашої професії, вже багато років професора економіки, а тепер особи, що приймає рішення в Федеральному Комітеті Відкритого Ринку США. Нещодавно він змалював як саме працює на сьогоднішній день грошова політика в США. Валік був так проінформований, як і всі інші; в його розпорядженні талановита та професійна експертиза, включаючи дещо представлене тут. А ще його ствердження наповнені невпевненістю та агностицизмом. Різниця між тим, що ринок торгівлі може зробити і впливом на наші чіткі економічні цілі, невпевненість щодо кінцевих можливостей взаємостосунків з якими ми маємо справу, є величезною. Залишається величезний масштаб для розбіжностей навіть між людьми, які розділяють прогнози і тими, хто розділяє цілі.
Нарешті, завжди існувала розбіжність в розподілі прибутків від кооперації. Всі переговори, в своїй суті, ігри з нульовою сумою, мають приносити прибутки. Якщо взаємні прибутки очевидні, то особи, що ведуть переговори швидко досягають компромісу і зосереджуються на розподілі прибутків. Аналітики, що стоять осторонь цих проблеми, змальовують суттєву відмінність між іграми з нульовою сумою і іграми з ненульовою сумою, кожні переговори самі по собі – це ігри з нульовою сумою, тому що прибутки – за умови, що їх очевидність чітко видно, що не завжди буває, стають предметом перерозподілу , що розглядаються на переговорах. Проблема «халявників» є наглядним прикладом того, що кожна країна хоче, щоб світ розвивався з громадськими благами, і щоб США несли всі витрати. Ми спостерігаємо даний феномен знову і знову, чи то мова йде про НАТО чи про зниження світової інфляції.
|
